Яка подія сталася у 480 році до нашої ери?

Греко-перська війна 480-479 років до н. е. або друга греко-перська війна – військовий конфлікт між деякими грецькими містами-державами, що об'єдналися в Еллінський союз, та Перською державою. Є складовою греко-перських воєн.

Що стало головною причиною греко-перських воєн?

До причин греко-перських військ можна віднести: прагнення перського царя встановити свою владу на Балканах; повстання грецьких полісів біля Малої Азії; втручання грецьких полісів у повстання. Результатом війни стала перемога грецьких полісів.

Хто очолював перське військо у початковий період війни?

Дарієм I з Азії до Європи переправилася велика перська армія, очолювана царем Дарієм I. Рухаючись проти скіфів, перси підкорювали грецькі міста у Фракії.

Вікіпедія
Битва за Марафоном.

Марафонська битва

Марафонська битва або Маратонська битва [1] — одна з найбільших сухопутних битв греко-перських війн, що відбулася 12 вересня 490 р. до н. е. недалеко від грецького міста Марафон приблизно 42 км від Афін.

У битві при Марафоні перська армія зазнала злиденної поразки. Під керівництвом Мільтіада союзним військом афінян та платейців було знищено більшу частину армії супротивника. Для еллінів бій став першою перемогою над військом імперії Ахеменідів. Для персів поразка їхньої армії не мала великих наслідків: їхня держава перебувала на піку могутності і мала величезні ресурси. Після цієї невдалої експедиції Дарій став збирати величезне військо для підкорення всієї Греції. Його планам завадило повстання Єгипті у 486 році до н. е.Після смерті Дарія його трон зайняв Ксеркс. Придушивши єгипетське повстання, Ксеркс продовжив підготовку до завоювання Греції.

Зміст

• 1 Джерела
• 2 Передісторія
• 3 Співвідношення сил
• 4 Озброєння
• 5 Комплектування війська
• 6 Опис подій
• 7 Наслідки
• 8 Легенда
• 9 2500-річчя
• 10 Примітки
• 11 Джерела

Джерела [ред. | ред. код]

Основним джерелом, що дійшло до сьогодні, що описує битву при Марафоні, є VI книга «Історії» Геродота. Підхід «батька історії» до написання своєї праці – «мій обов'язок передавати все, що розповідають, але, звичайно, вірити всьому я не зобов'язаний. І цього правила я дотримуватимусь у всій моїй історичній праці» [2] — викликає певну критику. Достовірність відомостей у його історії різна. Окремі розповіді можна віднести до новелів та легенд. У той же час спеціальні дослідження підтверджують дані Геродота. При написанні своїх історичних творів він використовував праці логографів, записи висловів оракулів, пам'ятники офіційного характеру (списки магістратів, жерців та жриць та інше), оповідання очевидців та усні перекази. Також Геродоту не була чужа політична тенденційність. Проживаючи в Афінах, він дуже високо оцінює їхній внесок у залишкову перемогу над персами. Про Спарту він пише стримано, не заперечуючи при цьому її заслуги у війні. Особливо негативно ставитися до Фівів, що, на його думку, зрадили загальноеллінську справу.

Ктесій певною мірою доповнює і водночас протиставляє собі Геродоту. [3] Будучи потомственим лікарем, він потрапивши в полон до персів і зрештою став придворним у царя Артаксеркса II. Будучи лікарем перського володаря, Ктесій нібито отримав доступ до архівних матеріалів. Після повернення на батьківщину він написав «Перську історію» (др.-грецьк. Περσικά).

Ктесія критикують як античні, так і сучасні дослідники. Недостовірність та нечуваність наведених їм даних відзначали Арістотель, Феопомп, Страбон, Лукіан та Плутарх. Сучасні історики ставлять під сумнів сам факт використання Ктесієм офіційних перських літописів. Полемізуючи з историками-предшественниками, він багато що переписував у них, змінюючи лише деталі. Ктесій звинувачує Геродота у брехні та вигадуванні. У цьому сучасні історичні люди відзначають наявність у його «Перської історії» вигаданих персонажів. Також Ктесій робить грубі помилки. [4] [5]

Подіям греко-перських воєн також приділяли увагу античні історики-біографи Плутарх та Корнелій Непот, які жили набагато пізніше. Дані про битву при Марафоні наведено у життєписах Арістіда Плутархом та Мільтіада Корнелієм Непотом.

Павсаній, який жив сім століть тому, описує на місці битви 4 могильні холми зі збереженими стелами — один для афінян, інший для платейців, третій для рабів, які брали участь у бою. Також, згідно з давньогрецьким географом, біля Марафонської долині згодом поховали і Мільтіада. [6] Поховання на полі бою згадує у своїй «Історії» Фукідід. [7] Археологічні розкопки підтверджують інформацію з античних джерел. При розкопках знаменитого археолога-аматора Г. Шлімана та В. Стаїса були виявлені описані Павсанієм та Фукідідом поховання. [8]

Передісторія [ред. | ред. код]

У 500 р. до н. е. мешканці малоазійського грецького (іонійського) міста Мілета (яке було в ту годину підкорене персами) підняли повстання проти перського панування. Афіняни, які підбурювали мілетян до цього, спочатку надали їм допомогу своїм флотом, але в критичний момент залишили повсталих на самих собі. Повстання було придушене. Згодом цар Дарій I вирішив покарати афінян за допомогу Мілету.Морський похід, який призвів до Марафонської битви, був запланований як каральна акція проти Афін, а також міста Єретрія на острові Євбея, яке також допомагало повстанцям. Попередня спроба покарати греків (493 р. до н. е.) завершилася невдачею через бурю, яка розкидала кораблі, що перевозили перське військо, та розтрощила їх про скелі.

Співвідношення сил [ред. | ред. код]

Точної кількості військ, що брали участь у Марафонській битві, джерела не називають. Геродот повідомляє, що перське військо відпливло з Кілікії (область на півдні Малої Азії) на 600 трієрах, і ще була якась кількість вантажних кораблів для перевезення, зокрема коней. Звідси пізніші історики вираховують мінімальну кількість власне війська у 20 тисяч солдатів, і максимальну кількість усіх учасників походу (разом зі службами) у 100 тисяч. Кількість кінноти була невеликою, і в бою кіннота не брала участі, бо на годину початку бою коні перебували на кораблях. Афінське військо, як вважають дослідники, нараховувало близько 10 тисяч гоплітів, і ще 1000 гоплітів надіслало союзне Афінам місто Платеї. Афіни розраховували на допомогу Спарті, і звідти справді вирушили до Марафону 2000 гоплітів. Проте через релігійний заборону виступати біля походу під час місцевого свята, цей загін спізнився (ждали повного місяця) і не взявши участі у бою.

Озброєння [ред. | ред. код]

Перські піхотинці за озброєнням поділялися на списоносців (причому довгих списів вони не мали), лучників, пращників та метальників дротиків. Шкірний мав при поясі короткий меч, чи кинжал (так званий, акінак). Металевих обладунків перські вояки не носили зовсім, або носили нашиті на рукави металеві бляхи, що формою та розташуванням нагадували рибну луску. Для захисту використовували невеликі круглі щити, плетені з лози та обтягнуті шкірою.

Грецьке військо у Марафонській битві складалося майже виключно із важкоозброєних піхотинців — гоплітів. Ні лучників, ні кінноти при них не було. Гопліт носив металеві (мідні) лати та шолом та мав великий овальної форми дерев'яний щит-гоплон. Його зброя складалася з довгого важкого списку та меча. До бою гопліті шикувалися у фалангу. Щільний стрій латників з довгими списами був майже нездоланним для легкої піхоти.

Комплектування війська [ред. | ред. код]

Війська грецьких полісів складалися з їхніх громадян. Усі дорослі афіняни, які мали громадянські права, були зобов'язані нести військову службу. Зброєю та обладунками кожний громадянин забезпечував собі сам за власний кошт, і зберігав їх у себе вдома. Часто зброя та доспехи передавались у наслідку від батька до сина, як велика цінність. Замолоду афінянин проходив військову підготовку — дворічна ефебія, і надалі час від часу брав участь у військових тренуваннях, бо бій у фаланзі вимагав великої злагодженості дій і особистої вправності. До походів залучалися також раби, які повинні були переносити чи перевозити важке оружня та долади гоплітів. Про кількість такої обслуги джерела зазвичай не сповіщають.

Імперія Ахеменідів мала регулярну армію, але для великих походів широко практикувалася примусова мобілізація мирного населення як у власне Персії, так і в підкорених країнах. Такі вояки були погано озброєні і погано навчені. Ядро перського війська та особисту охорону командувача складали сакські найманці, які були професійними вояками. Власного флоту Персія не мала, тому цар зобов'язав усі приморські міста підкорених країн надіслати для перевезення війська свої кораблі з екіпажами.Найкращими мореплавцями на Середземному морі вважалися фінікійці.

Опис подій [ред. | ред. код]

Командувачами персів у цьому поході були Датіс та Артаферн. Керував походом колишній афінський тиран Гіппій, він прагнув помститися афінянам і повернути собі владу. Перський флот рухався від острова до острова, руйнуючи міста і забираючи у рабство мешканців. Останнім на їхньому шляху до Аттики був острів Євбея, на якому перси після кількаденної осади захопили та геть знищили місто Єретрію. З Євбеї перський флот переправився до Аттики, де найближчим зручним для висадки місцем була Марафонська бухта, до якої примикала невелика долина.

До тієї самої долині прийшло з Афін грецьке військо та отаборилося на відстані 1—2 км від місця висадки персів. Серед афінських воєначальників були Мільтіад, Аристід та Стесілай. Головне командування належало полемарху Каллімаху.

Перси розташувалися на відкритій Марафонській рівнині, з боку бухти. Афіняни вишикувалися у фалангу в одній із бічних долин, що примикають до Марафонської рівнини, з боку Пентеліка. З боків прикривали їх висоти Арголіди та Котроні. Щоб убезпечити собі з флангів, греки розтягли фалангу на всю ширину долині, при цьому, не маючи достатньої кількості гоплітів, змушені були вишикувати в центрі менше шеренг, ніж звичайно (повноцінною вважалася фаланга, що складалася з 8—12 шеренг). На флангах кількість шеренг була достатньою. Каллімах командував правим крилом, у центрі знаходився Мільтіад. На краю зліва стояли платейці. Центр перської армії складали перси та сакі — найкраща частина перського війська [9] .

Бій почався з того, що несподівано для персів, фаланга атакувала їх бігом.На обох флангах афіняни та платейці потіснили супротивника та змусили його до втечі, але в центрі перевага була на боці персів та саків, які зуміли навіть прорвати фалангу. Проте переможні афінські фланги, замість переслідування втікачів, перешикувалися проти тих персів, що продовжували бій у центрі, оточили їх та повністю знищили. Після цього греки знову перешикувалися та кинулися до берега, де перські вояки, вже не думаючи чинити опір, сідали на кораблі та відпливали. Грекам вдалося захопити кілька кораблів, що не встигли відплисти, та перебити ще частину перського війська. Бій тривав цілий день.

Афінянам перемогу коштувала 192 громадян, серед яких були полемарх Каллімах і брат трагіка Есхіла Кінегір. Втрати персів Геродот обчислює у 6400 осіб. Перський флот попрямував від Марафонської долині до Афін, навкруги Аттики, огинаючи міс Суніон. Персі сподівалися дістатися туди раніше за піших гоплітів, але афіняни випередили їх. Побачивши з кораблів, що афінське військо вже чекає на них, перські воєначальники не наважилися висадитися на берег. Перський флот залишив Грецію. Також у цій битві брав участь і Фемістокл.

Наслідки [ред. | ред. код]

Безпосередніх військових та політичних наслідків Марафонська битва не мала. Персі, незважаючи на втрати, які вони зазнали у Марафонської долині, та загальну невдачу того походу, не вважали собі переможеними і готувалися до повномасштабної війни проти Греції. Єдиний висновок, який зробило перське командування з того (незначного, на їх погляд) події, була необхідність мати кінноту для бою проти фаланги.

Тієї самої години моральний вплив перемоги під Марафоном на все грецьке суспільство був дуже значним. Вперше були продемонстровані переваги грецької зброї та грецького військового мистецтва над перськими.Елліні упевнилися у можливості опору перській агресії, незважаючи на значне чисельне перевагу персів. Ця впевненість зіграла важливу роль у подальших подіях.

Біля південної частини Марафонської рівнини, за 800 м від моря, і нині піднімається холм Соро — братська могила афінян, що загинули під час битви. Усі їх імена були накреслені на 10 надгробних плитах, за кількістю 10 аттичних філ. Недалеко звідти розташовані ще дві менші могили: одна — платейців, інша — рабів, які також брали участь у битві. На північ від великого холма знаходиться мраморна руїна Піргос — гробниця Мільтіада, або так званий трофей битви.

Легенда [ред. | ред. код]

Згідно з давньогрецьким переказом, грецький скорохід на ім'я Фідіппід (за іншими джерелами — Філіппід) після завершення битви при Марафоні пробіг від Марафону до Афін 42 кілометри, щоб сповістити про перемогу греків над персами [10] . Добігши до Афін, не зупиняючись, він устиг вигукнути: «Радійте, афіняни, ми перемогли!» – І помер.

Ця легенда не підтверджується документальними джерелами. Згідно з Геродотом, Фідіппід був гінцем, посланим із Афін у Спарту за підкріпленням (яке вирушило, але так і не наспіло до бою), і подолавши дистанцію 230 км менше ніж за два дні. Легенда про те, що він пробіг з Марафону в Афіни, була вигадана пізнішими авторами і з'явилася у Плутарха «Етіці», датованої 1 століттям нашої ери

Міжнародний олімпійський комітет 1896 року оцінив фактичну довжину дистанції від поля битви при Марафоні до Афін у 34,5 км. Вперше в історії сучасного спорту змагання з марафонського бігу тим самим маршрутом від Марафону до Афін відбулися на Перших Олімпійських іграх сучасності 1896 року в Афінах [11] Першим переможцем в олімпійському марафонському забігу був грецький атлет .Дистанцію Марафон — Афіни покладено в основу щорічного Афінського класичного марафону [12] .

2500-річчя [ред. | ред. код]

12 вересня 2010 року в Греції відбувся широкий круг заходів із нагоди 2500-ї річниці Марафонської битви. Наймасштабніші з них відбулися в археологічній ділянці у Дельфах, що на півдні Центральної Греції. Напередодні ювілею, 2—4 липня, відбулися святкування у рамках щорічного дня Марафону Європейського культурного центру у Дельфах. Крім того, Національний театр Північної Греції міста Салоніки поставив комедію Арістофана «Ахарняни» [13] . У святкуванні взяла участь грецька легкоатлетка Марія Полізу — єдина жінка, що повторила легендарний забіг на 520 км від Афін до Спарти та назад за 6 днів [14] .

У жовтні 2010 року як один із заходів святкування 2500-річчя перемоги під Марафоном відновлено статую Каллімаху і представлено в Новому музеї Акрополя у відділі архаїчного мистецтва [15] .

Загалом у 1700 містах світу відбувся символічний марафонський пробіг та святкові заходи. У столиці Греції Афінах 31 жовтня відбувся 28-й класичний марафон [16] . 22 000 учасників, серед яких професійні спортсмени та просто любителі бігу зі всього світу, подолали відстань від міста Марафон до центру Афін. Відкрив забіг прем'єр-міністр Греції Йоргос Папандреу [17] та кілька міністрів його уряду. Урочисте відкриття «золотого» марафону відвідали також глави кількох держав, зокрема президент Франції Ніколя Саркозі та канцлер Німеччини Ангела Меркель [18] .

Примітки [ред. | ред. код]

1. ↑Український правопис. Українська національна комісія з питань правопису. 2019. с. 125. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020 року. Процитовано 17 березня 2022 року .
2. ↑ Геродот. Історія VII. 132
3. ↑П'янков І. В. Ктесій як історик. ancientrome.ru . Процитовано 4 січня 2023 року .
4. ↑ Bigwood, J. M. (1978). Ctesias as Historian of the Persian Wars. Phoenix32 (1). с. 19–41. ISSN0031-8299.doi: 10.2307/1087946. Процитовано 4 січня 2023 року .
5. ↑Ctesias of Cnidus – Livius. www.livius.org . Процитовано 4 січня 2023 року .
6. ↑ Павсаній. Опис Елладі I. XXXII. 3
7. ↑ Фукідід. Історія ІІ. 34
8. ↑The Battle of Marathon. Архів оригіналу за 21 січня 2012 . Процитовано 4 січня 2023 року .
9. ↑Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона. Архів оригіналу за 10 червня 2015 . Процитовано 1 лютого 2009 року .
10. ↑ Panagopoulos, Kostas (2009). Editorial[Архівовано 28 січня 2010 року у Wayback Machine.]. Athens Classic Marathon. Retrieved на 2009-11-08.
11. ↑ Wenig, Jorg (2008-11-10). 2,500 років anniversary of genesis of the marathon approaches[Архівовано 26 травня 2010 року у Wayback Machine.]. IAAF. Retrieved на 2009-11-08.
12. ↑ Nikitaridis, Michalis (2006-11-05). Tarus and Ogushi secure Athens Classic Marathon victories[Архівовано 21 листопада 2006 року у Wayback Machine.]. IAAF. Retrieved на 2009-11-08.
13. ↑2,500-year anniversary of Battle of Marathon
14. ↑Events to mark 2,500th anniversary from Battle of Marathon
15. ↑Nike Monument unveiled at new Acropolis Museum. Архів оригіналу за 15 листопада 2010 . Процитовано 27 жовтня 2010 року .
16. ↑Preparations for historic Athens Marathon underway
17. ↑PM: Greece running its own marathon. Архів оригіналу за 2 листопада 2010 року . Процитовано 1 листопада 2010 року .
18. ↑Світ відзначає 2500-річчя битви при Марафоні. Архів оригіналу за 11 березня 2012 . Процитовано 29 вересня 2010 року .

Джерела [ред. | ред. код]

1. Геродот. Історія/Переклад та коментарі Г. А. Стратановського. Науково-видавничий центр "Ладомир", М., 2002 (за виданням 1972 р.).